Архів

стосовно буденного

2026-06-16T07:06:23Z

Ну, шо, малята...

Картопля зійшла вся, тепер жуки її їдять, а я їх збираю. Щоденно.

Бур'ян теж щоденно виростає, йому полив непотрібен. А у нас зараз дощі через кожні пару днів, отже, все почало рости. Правда, прохолодно, отже огірки не дуже піднялися.

Як і помідорки. Тільки де-барао, які були куплені в горщиках, ростуть добре.

Скоро вже і ягоди почнуться. Ну, то таке, буду морозити, варення досить вже варить.

Потім піде черешня, вишня, білий налив....і таке інше. Робота, коротше. До вересня.

Мої здали НМТ наче пристойно, на 150, а якщо мати на увазі, що це трієчники, то взагалі добре.

Онучки здали краще, але вони ж і вчилися краще. Молодша здала на 180, краща у школі.

Таке життя.

comments

стосовно дріб'язку

2026-05-19T16:58:27Z

Ну, шо, малята?

Картопля таки почала виходити зі схованки, але "Моцарт" вирішив, що зачекає, поки жуки наїдяться, а вони, сволота, ніяк не наїдяться, та й сусіда потравив своїх, і вони, за звичко.ю, всі до мене полетіли.

Збираю вже котрий день. Їдять картоплю і помідорки, бо картоплі їм не вистачає. Як тільки картопля вся виткнеться, то буду оброблять актарою, бо немає сили вже ходити збирати цю наволоч по городу.

Стала витикатись кукурудза, кабачки ще сплять, разом з огірками. Ну, посіяла не так давно, зачекаю.

Потрошку роблю перестановку в кімнатах, викинули одне крісло і журнальний столик, стало трошки більше місця. Ну, буду продовжувати. Звільню місце в шафах, бо там багато всього такого, що не носиться роками, а висить чомусь. Про всяк випадок. Про який випадок, питається? Я ж окрім церкви та магазину і не ходжу нікуди. Більш за все інше зношую капці, спідню білизну, халати і носки. Все інше носиться від випадку до випадку.

Останній тиждень перед канікулами. На канікулах багато чого хочу зробити в своє задоволення. (як благополучно, бо війна, статися може всяке, готові до всього, але сподіваємось на краще)

Ну, подивимось, плани наполеонівські, а чи буде спроможність? Це питання. Буду намагатися здійснити маленькі свої літні мрії.

Троянди вирішила не купувати, буду дбати про тих, що вже є.

Життя триває. Купила пальму. Цекас. Гарна, що капець. Останнім часом купую те, що не цвіте, хоча вона таки цвіте, дуже дивним чином. Ну, треба буде дожити до цього, бо купила манюсіньку, тільки вилупилась з насіннячка.

В суботу піду на базар, може ще продають розсаду, так докуплю кілька помідорок, що жуки погризли. Заміню.

таке от життя.

comments

стосовно буденного

2026-05-13T07:02:48Z

ну, шо, малята...

Картопля досі ховається, не хоче витикатися, або вже згнила і там її немає, ну, таке, не будемо пересівати, купимо восени пару мішків, нам вистачить.

Купила розсаду помідорок: два десятка великої сливки, десяток невеликої, та два десятки круглих. На додачу три десятки перцю. Два красних великих, один десяток жовтих. Замочила в актарі і вечором висадили швиденько. Поки сидять, жук не торкає, але сьогодні ще не дивилася.

Дощі змусили все рости, а більш за все радів бурїян, тепер треба все полоти. ну, як завжди.

Петрович ще раз нагадав, що город - це моя відповідальність. Махав шабелькою і грозив пальчиком. Його вибішує, що я у неділю вихідна від усіх робіт, бо вихідний у мене один. Послухала, Випила заспокійливе... Що поробиш, так воно є, діватись нема куди. Вище голови я все одно не стрибну, а такого здоровїя, як у Петровича, у мене немає. Відмовлятися від вихідного не буду, хіба що як прийдуть канікули.

Посіяла позавчора кукурудзу і огірки. Пополола торішню петрушку. Виставила на віранду домашні рослинки, та ще не всі. Думаю, що сьогодні донесу ще кілька горщиків.

Думаю, чи сіяти буряк і моркву. Може, пару рядочків. Ну і кабачки з гарбузами. Ото і все. Мабуть, сьогодні, чи завтра, подивимось.

Погода гарна, пасмурно, волого і тепло.

Про те, що діється навкруги, говорити немає бажання, всі і так все знають. Роблю своє, а там буде видко.

comments

стосовно дріб'язку

2026-05-08T11:44:00Z

ну, шо, малята...

Картопля думає, чи вже можна виткнутися, чи ні, це у випадку, якщо вона там не сгнила за період похолодання. Петрович мене втішає, що, можливо, не все втрачено, щось да виповзе, нам повинно вистачити на зиму. А там буде видко.

Розарій потроху воскресає з мертвих, якісь паростки виходять на світ Божий.

Виткнулися нарешті і кріп з петрушкою, є надія, що будемо із зеленню, це важливо, бо Петрович їсть її оберемками.

Редиска теж росте, але чи піде вона в ріст, чи в саму редиску - невідомо, бо день таки став набагато довший, ніж вона полюбляє.\\

Вже перший раз покосили траву, правда, не всюди, але якось стало приємніше.

Посіяла квасолю в тепличці для підживлення грунту. Ну, подивимось, як вона там себе почуватиме.

Завтра збираюся придбавати розсаду помідорів і перцю, і, може, ще якихось квітів, бо зима принесла в цьому плані збитки.

Коти вже ночують здебільшого на віранді, але Філя для перевірки бігає туди-сюди, чи легко впускають і випускають.

У Жука знову з оком були проблеми, три дні давала антибіотик, випав прямо з очного яблука стрижень з гнійника, саме око вкрилося плівкою, але не витікло. коротше, собака живий, але гавка вже не так, бо ж перехворів.

До канікул три тижні, треба якось дотягнути, канікули потрібні, як повітря потопаючому..

comments

дещо про щоденне

2026-04-30T17:51:12Z

ну, шо, малята...

Розарій я дороблю вже завтра, він маленький, нарахувала десь біля 30 кущів, але заросло вже капітально, бур'яну все одно, що холод, що не холод, він росте собі і росте.

Більше третини клаптика за раз, тобто за пару годин я вже попорати не можу.

Нещодавно прочитала тест, за яким можна визначити свою старість. Зі стульця встати без рук не проблема, дістати з прямими колінками долонями до пола - теж, пройти десять кроків спиною вперед - так само легко., постояти на одній нозі 30 сеекунд - запросто, але сісти на підлогу і встати без рук - це проблема і вже доволі давно. Ну, нічого, буду тренуватися. Через якийсь час повинно вийти.

В наступну суботу вже піду за розсадою помідорів, та посію буряк і моркву, кабачки і гарбузи, тай кукурудзу на додачу.

Буде повний фарш.

Спокій може тіільки наснитися, або буде тільки Там.

Таке життя.

Любіть його ніжно

comments

стосовно буденного

2026-04-28T17:14:05Z

Кінець квітня, а холодрига, вночі до нуля. Тим не менш кріп виткнувся, а петрушка мовчить, якшо не виткнеться за тиждень, то прийдеться пересівать.

Взагалі до війни першого травня всі вже бігали в футболках і було близько 25 градусів, спека. І так все літо. Один рік був дощовий, так земля так утрамбувалась дощами, що картоплю підгортати - проблема, не укопаєш, тому врожай був невеликий.

Як буде цього року - сказати важко, може, краще, може гірше. Ясно одне: з цими постійними обстрілами погода теж нервує і не знає, що їй робити. Вчора, наприклад, йшов сніг. А позавчора - град.

Собакам напнула нашийники від кліщів, зняла одного з Юкіної шиї, тобто кліща, тепер треба дивитися, щоб Юкі не захворів. Кліща прийшлося розчавити. Крові напився, гад.

сама вирішила потренуватися сідати на підлогу і вставати з допомогою рук і без них. Що сказати. Жах. Без допомоги поки ніяк. Це як зі стрибками. Тіло забуло, як це взагалі робити. Дива.

Але треба натренуватися, щоб тіло пам'ятало, що воно таки тіло, а не дровеняка якась.

comments

стосовно графоманства

2026-04-23T18:54:33Z

Континуум (14)

Едвард стоїть переді мною з горнятком кави.

Я навіть не кліпнула очима. Просто одна картинка змінилась на іншу, і обидві справжні. Від цього повинно було знести так званий дах, але, мабуть, цей так званий дах вже давно відсутній, тому що я зі словами подяки просто беру каву з рук маленького чоловічка і роблю невеликий ковток. Кава приємно зігріває горло і діє наче порція заспокійливого, тому що в цей момент я знову відчуваю запахи і чую, як за вікном, що зараз відкрито, вітер хитає віття старої акаціі. Зараз весна, і аромат акацієвого квіту лагідно змішується з моєю кавою, начебто для того, щоб я відчула на смак життя, що не так давно прокинулося навкруги.

- В таку погоду ліпше гуляти ніж сидіти в кабінеті, - раптово говорить Едвард і повільно виходить з кімнати.
( Read more... )

comments

стосовно дріб'язку

2026-04-23T08:26:36Z

Картоплю на свій страх і ризик посадили ще в суботу. Вдень начебто теплоо, ну, відносно, десь близько 10-13 градусів. Вночі температура спускається до пари градусів. Отже, включили опалення. Бо в хаті стає холодно і вогко.

Гріє думка, що ще місяць з копійками - і канікули.

Купили корм рибкам, але додаткових рибок купити не вдалося, бо холодна зима з електрикою по парі годин на добу не дала шансу рибкам вижити у приміщенні магазину. Їх розбирали по домах, а зараз потихеньку вертають. Тому своїх гурамі я куплю трохи згодом, як подзвонять про їхню доставку.

Новий корм гранульований, але їдять його мої рибки залюбки, як і коти свіжий сухий фріскас.

Часник жовтіє, бо холодно. Порихлила землю вчора, а сьогодні вітер дуже сильний, та холодно, потикаться на двір немає ні бажання , ні сил.

comments

стосовно римованого графоманства

2026-04-17T10:37:09Z

Ми ходимо в масках довічно,
Носити щоденно їх звикли ми…
Так хочеться бути ввічливою,
Щоб тебе поважали і визнали.
Так буває, що помилково,
Нас вважають чарівниками,
В масці все може статись знову,
Там де миті здаються роками.
В масці ми красномовні на диво,
А без неї німі, мов каміння.
В масці можемо бути щасливими
Вона нам замінює вміння.
Ми ховаємо наші страждання,
Тугу, біль, і думки, і мрії,…
Від світання і до світання,
Бо без маски немає надії…
Але скоро скінчиться свято,
Зникнуть ролі, як все зникає…
Що тоді? Чи життя, чи страта?
Нас самих ніхто не впізнає…

comments

стосовно графоманства

2026-04-16T18:19:22Z

Мені шкода людей, які проспали
Своє життя, так просто, без вагань.
Шкода і тих, що на шляху не знали
Любові, уникаючи страждань.

Вони не наливали вечорами
В прозору стопку воду вогняну
Щоб утопити тугу з ворогами,
Що споминами звуться. На труну

Незнаного гострішого за крицю
Людського щастя вони клали квіт
Байдужості, стискаючи синицю
В долонях, в небі журавля політ

Не бачучи. І під ярмом дійшовши
До місця, де немає ні бажань,
Ні золота, ні розкошів…на довше
Не можуть розраховувати. Дань

За пустку в серці заплатити нічим.
Немає навіть слова, чи кількох…
Є тільки жах, що все це буде вічно.
У темряві, де не присутній Бог.

comments

стосовно буденного

2026-04-16T11:34:17Z

Вчора шахеди задовбали своїм тріскотінням над головою. Хлопці їх збивали трохи далі, в полях.

Вночі спала міцно, ніц не чула.

Ранком обдзвонила своїх, чи всі живі і цілі. Слава Богу цілі.

Закінчила обробляти малину, винесла сухі торішні зарості хмелю та кленків, що Петрович начекрижив. Сьогодні намічалося шість уроків, але Настя вночі не спала, бо кругом бахкало, Так що перенесли на завтра. Ну, все одно сьогодні достатньо буде занять.

Зробила все своє ДУО, вправи для ніг.

Вдень тепло, тому повідкривала вікна. На ніч ще газом підтоплюємо.

Потрошку перекладаю свої віршики.

Таке життя

Любіть його ніжно

comments

стосовно буденного

2026-04-12T17:35:33Z

Христос Воскрес!

Людей до церкви приходило дуже багато, можна сказати, навіть, як ніколи багато. Допомоги нашим хлопцям зібрали немало. Що тішить.

Рулька пішла на холодець, той вийшов чудовим, як і запечений ошийок.

Вперше в цьому році ми залишились весною без картоплі на поїсти, бо якась частина підгнила, а кілька мішечків роздали дітям, ну, то таке, будемо чистити мілку, що відбиралась для собачої каши. На посів виписала новий сорт Прада, думаю купити ще відро якоїсь іншої, щоб змінити сорти.

Дощить. Я люблю дощ. Коли в хаті тепло, а за вікном лопотить тихенько.

Таке життя.

любіть його ніжно

comments

стосовно буденного

2026-04-11T15:43:41Z

Не встигаю. Очами б поробила все швидко, але насправді роблю щось дуже довго і не встигаю всього. Знайшла дивны діалоги, сподобались дуже, тепер у мене додалось гравців у моїх писаннях.

Всенощної не буде, бо поліція заборонила збирати багато людей в одному міста, а люди на всенощну ходять тільки ті, кому не байдуже служба, наша церква і взагаліі Україна. Так що все правильно.

Вперше пекла не тільки паски, а й Артос, хліб, що на Літургії освячується і роздається. Трошки не додержала на розстойці, і з одного боку верхівка тріснула, але все одно вийшов гарним.

Встигла прибрати, але не встигла помити вікна. Хоча зараз холодно для вікон, вимию згодом, коли потепліє.\Хавтра ранком, раннім ранком, на літургію, а вже потім додому. Святкового достатньо.

comments

стосовно графоманства

2026-04-05T13:51:27Z

Континуум( 13)

Годинник пробив чотири, ті , що після полудня. Але я точно пам’ятаю, що Генріх приходив увечері. Бо надворі в той час вже починало сутеніти. Зараз же сонечко досить яскраво світило у вікно, яке було не зовсім звичайне , тому що виглядало казковим вітражем, різнобарв’я якого гралося з сонцем у піжмурки. ( Read more... )

comments

дещо про щоденне

2026-04-02T18:32:33Z

Восени Петрович не покосив бур'ян в садку. Сказав, що ліньки, та й взагалі, нехай перепріває. А він не перепрів, а висох, і тепер я змушена видирати кожен руцями, бо тримається кожна бур'янина за землю міцно, Лобода є лобода. Коротше, вигрібла декілька возиків з сухим бур'яном і торішнею травою та листям. Бо якщо їх не вигребти, то косити буде важко.

Залишилось обробити малину. Думала сіяти в тепличці редиску, але після Вербної буде похолодання, може не зійти. Так що вся посівна - після Великодня.

Після Великодня і картоплю посадимо. Після Вербної неділі треба буде перебрати і виставити трохи вище у погребі, тобто, на східці, щоб тронулась рости, але трошки, бо довгі паростки не потрібні.

За квіти ще не бралася, мабуть, ранком в суботу щось зроблю і у квітнику. Як піде.

цими днями часто тривоги і стрілянина по дронах. Дітей відправляють додому, бо в школі вони те й роблять, що спускаються у сховище і піднімаються з нього, а потім знову через півгодини спускаються.

таке життя.

любіть його ніжно.

comments

дріб'язок

2026-03-30T17:41:06Z

знову знайшла біля паркану нору.
(а за парканом - канава, яка раніше була для відтоку барди з спиртзаводу, коли він був ще живий, зараз там живуть чорні гадюки, їжаки, лиси і щури)
хз, хто її вирив, вона веде в канаву, розміром більше ніж мій кулак. я маю на увазі вхід в нору, канава значно більше)

от і що це, питається?

comments

Стосовно життєвого

2026-03-30T08:07:04Z

Дякую всім, хто пояснив мені, як взяти під кат довгий текст. Все одно помучилася, тому що текст не мав бажання коритися, але я його вмовила, і все вийшло добре.

Весна прийшла вже майже зовсім. Бо ми відключили опалення.

вчора була в церкві, але священника, що прибув на заміну нашому, поки наш у війську, не було. Мабуть повіз дружину, що вагітна, до лікаря.

Провели слажбу з Галічкою самі, співали все те, що можна співати самим півчим, це дуже потішило наших дівчат, бо наше з Галею двоголосся дуже гармонійно звучить. Я пам'ятаю це відчуття ще зі школи, коли я співала в хорі. Гармонія приносить відчуття кайфу, як і гра в чотири руки.

Потім пішла "в поле", вигрібати, як каже Петрович, дубці, що нападали поки ми підстригали садок. Тай всохлих бур'янів теж вистачає.
Звичайно, Петрович знову нагадав мені, що у полі він мені не помічник, тобто, займається суто чоловічою важкою роботою, та й то за бажанням.

Спочатку я, як завжди, засумувала, а потім вирішила, що діватися мені все одно нема куди, отже, просто робитиму, що зможу, та й по всьому. Настрій покращився.

Ранком на сніданок пекла картоплю, робила котлетки і салат з зеленню, редискою, капустою і морквою, під сметанкою. Вийшло непогано.

Так що іду в поле, щоб до роботи встигнути погребтися і вичистити ще діляночку на городі.

таке життя
любіть його ніжно

comments

стосовно допомоги

2026-03-26T09:48:08Z

Забула, як ставити cut тут. Колись, у живому журналі пам'ятала, а зараз забула зовсім. Десь пару тижнів тому наче згадала, а зараз забула знову, треба десь записувати.

Хто б мене пожалів, та написав у коментах, як це робиться.

як кажуть, пліз,пліз!

comments

стосовно графоманства

2026-03-26T08:58:52Z

Контінуум (12)

- Ти знаєш, де тут у мене сховок?

Генріх киває головою.

- Знаю, звичайно. Ти сама колись при мені відкривала його. Шукай, нехай пам’ять підказує, це хороший привід дати їй завдання, нехай попрацює.

Хоча у мене виникає величезне бажання все кинути і почати пошуки одразу, та я стримуюся і задаю наступне питання. Було б дурістю не скористатися нагодою дізнатися хоча б більшу частину того, що я хочу знати про себе.( Read more... )

comments

стосовно дріб'язку

2026-03-20T18:41:44Z

ну, от.

Пройшла, нарешті свої 6000, весело так пройшла. То тому, що роблю вправи для різних груп м'язів та для суглобів, так що все дає свої наслідки. Так чи інакше, рано чи пізно.

Купую потихенько насіння, скоро посівна. Картоплю майже перебрала, на посадку є, та й на поїсти ще є.

Завтра зроблю салат з вареного буряка, моркви, картоплі, маринованої цибулі, вареної кукурудзи і горошку консервованого, та мідій, повинно вийти смачно.

Сніг біля троянд ще не розтанув, бо похолодало.

Голова вернеться менше, спл міцніше. Це все вправи, вони допомагають позбутися синдрому неспокійних ніг. Бідний батько, якби він знав про цей синдром, як це знаю зараз я, то пожив би більше.

роблю дуо, почала згадувати італійську.

таке життя.

любіть його ніжно

comments

дещо про щоденне

2026-03-16T10:03:41Z

ну, шо.

Весна, але сніг не тане, а як розтає, то вода не всотується в начебто суху землю, бо за два літа посухи там , тобто в землі, з'явився шар, який цю вологу майже не пропускає. Не знаю, навіть, що і робити, скажемо, з тепличкою. минулого року огірки та не вдалися, набагато кращі були на вільному повітрі. Ну, подивимось. Редиску я вже купила (насіння).

Макс ходить на полювання. Регулярно. На що полює - невідомо, поки здобич не приносить.

Філя виходить на "подивитись і назад", ну, то таке, як зеленка з'явиться, то будуть довго гуляти обидва.

Петрович готується до риболовного сезону. Майже всю рибу, що була наловлена, ми з'їли вже, залишилось на пару разів зробити холодчик і пожарити карасів в сметані.

Наловчилась швидко робити м'ясний пиріг, який ми їмо цілий день потім. Тісто тонке, начинка з курячого фаршу і овочів. Красота.

Голова вернеться не дуже, роблю вправи для хребта, шиї і для вух, тобто, щоб те, що знаходиться у вусі і відповідає за рівновагу, стабілізувалося, бо після ковіду час від часу у правому вусі запалення виникає. Дуже подобається мені ходіння тай-чі, набагато краще стало з рівновагою.

Вчора було соборування, але я зі своїм вухом і хворим горлом пропустила службу. Ну, що ж поробиш. Хоча дівчата дзвонили, питали, чи я спроможна.

Дочитую третю книгу Мартина з серії пісня льоду і полум'я. Все один до одного, як в теперішньому світі. Ті ж амбіції, та ж жадоба багатства і влади, ті ж сорочки, що ближче до тіла, якщо свої. Люди не змінюються, а якщо і змінюються, то дуже повільно. Принаймні і колись, і зараз були чесні і совісні, але гинули вони вдесятеро частіше, ніж ті, що були собі на умі. От і робіть висновки, панове. Ніщо не змінюється під сонцем.

таке життя.
любіть його ніжно

comments

стосовно графоманства

2026-03-15T10:28:44Z

Контінуум(11)

До вечора я віддаю свій час дому. Він для мене – жива істота, і всі речі в ньому так чи інакше – вибрані колись мною так, що я почувалася тут затишно, серед «своїх». Паркет на підлозі зі світлого дерева, так само, як і меблі скрізь, і поручні на сходах , що ведуть до другого поверху, а після – і до третього, там я ще не була. Мабуть, на третьому просто горище, місце, яке так полюбляють діти, загадкове і таємниче.

В Кухні, яка є одночасно і столовою, в шафках стоїть посуд, який я начебто пам’ятаю, бо кожна невеличка квітка, яка складає орнамент по краю тарілок і чашок, – наче частина якихось споминів, але зараз я не дуже пам’ятаю яких саме.( Read more... )

Генріх дійсно прийшов вже тоді, коли сонце сіло, і сутінки почали повільно заповзати в кімнати, ловлячи той недовгий час, коли штучне світло ще не з’явилося, і тіням можна погратися у схованки .

Я не стала виходити в передпокій, коли дзенькнув дзвіночок на вхідних дверях, щоб не показати передчасно свого хвилювання, бо я ж навіть не уявляла, як виглядає мій добрий друг, що вбив мою ж матір.

Генріх виявився чоловіком років сорока, середнього зросту , струнким, але не худорлявим, з коротко підстриженим каштановим волоссям і акуратною борідкою і вусами в стилі мілітарі. У борідці проглядали сиві острівці, що придавало його зовнішності ще більш якщо не мужності, то вишуканості.

Він зайшов до вітальні і посміхнувся до мене. Посмішка була більш ніж тепла, в ній промайнуло щось таке, що спонукало мене усміхнутися навзаєм, встати і зробити кілька кроків назустріч.

Генріх теж зробив кілька кроків зі свого боку і обійняв мене. Лагідно і обережно, наче я порцелянова лялька, дуже дорога і надто тендітна, щоб стиснути дужче.

- Радий тебе бачити у доброму гуморі, - сказав він, сідаючи в крісло біля коминка, де Едвард завчасно накрив кавовий столик, поставивши разом з чашками і солодощами два келиха, у яких майже одразу блиснуло червоним рубіном вино.

Він підняв келих і сказав просто:

- За твоє повернення. Сподіваюсь, Едвард зробить усе, щоб пам’ять повернулась до тебе якнайшвидше.

Я нічого не відповіла, зробила ковток, відчувши солодкість і терпкість напою одночасно. Впевненості, що я згадаю все і одразу, у мене не було ніякої. Генріх не став добиватися від мене якоїсь інформації. Мабуть, він відносився до тій частини моїх друзів, яким не потрібно було щось обов’язково пояснювати. Він поставив келих і сказав:

- Гадаю, що у тебе можуть бути питання. Я весь – увага.

Питань у мене було водночас і безліч, і жодного. Тому я почала «від мамонтів».

- Як мене називала мати?

Генріх не здивувався, просто почав розповідати, як розповідають учні давно вивчений і готовий до перевірки урок.

- Прийомні батьки назвали тебе Домінікою, а, коротше, Нікою, на честь служниці, яка знайшла тебе на ганку, загорнутою у дитячу ковдру, і занесла в дім. Ніхто не знав звідки ти взялася. Звичайно, окрім мене. Я знав твоє справжнє ім’я, бо це було перше і останнє слово з вуст твоєї матері. Вона звала тебе – Патрі. Отже твоє справжнє ім’я – Патрісія. Нагадаю, що в минулому я вже розповідав тобі трагедію твоєї матері і мою особисту. Сподіваюсь, що повторювати її ще раз мені не доведеться. Але, якщо ти наполягаєш…

Я не наполягала. Бо в очах Генріха промайнув біль, який мені не схотілося викликати назовні. Все ж таки, як казав Едвард, Генріх був моїм чи не найкращим другом.

- У мене є якісь особливості, про які я не знаю?

Генріх знову усміхнувся тою самою теплою посмішкою, яка вразила мене з першого погляду.

- Є , звичайно. Ти можеш читати думки, володієш трансгресією, знаєшся на зіллях і артефактах, які збираєш, але можеш виготовляти і власноруч. У тебе є досить велика колекція , яку ти майже постійно намагаєшся поповнити.

- І що ж я колекціоную?

Генріх дивиться на мене з подивом, але відповідає.

- Невже ти не заглядала у свій сховок?

Тут настає моя черга здивуватися, хоча і зовсім трошки.

- Ти знаєш, де у мене тут є сховок?

comments

стосовно віршиків

2026-03-15T10:10:43Z

перекладаю свої віршики з колишньої жежешечки.
можливо, колись зроблю збірку,
надрукую книжечкою за власний рахунок,
просто, щоб лишилася у онучок на згадку.
_____________________________________________________

Небо нагадує синю безодню.

Осінь. Зима надсилає вітання.

Лист опустився мені в долоню

Як невідправлене посилання.

Жевтії цятки, червонії вічка,

А біля краю плямка вогненна…

Так нерозбірливо, наче стрічка

З рун старовинних, що незкінченна…

Не зрозуміло. Немає порядку,

Стислості речень, чіткості змісту,

Це не залишиш просто на згадку

Про нездійсненне. Немає хисту

Щоб розказати. А чи потрібно?

Чистим повітрям осінь напоїть …

Квітень пройшов, так швидко і хибно.

Хто буде нашу писати повість?

Взимку інакше час розпочнеться

Чистим папером на білому полі…

З памїяті лист потихеньку зітреться…

Про нездійсненність нашої долі.

comments

стосовно дріб'язку

2026-03-11T17:11:29Z

Сонце світить, сніг лежить, голова крутиться, діти хворіють, причому не тільки на респіраторне, а ще й на грип та вітрянку.

А мені Петрович купив кварцовую лампу, і я після уроків, а то і між ними, кварцюю кімнату.

Макс все частіше проситься на полювання.

Філя виходить тільки на віранду, бо боїться снігу, а він ще є, ніяк не розтане.

Почала перебирати картоплю, її ще до трясці. Цієї зими вперше картоплю їли миші. Прийшлося навіть розкидати отруту.

Думала, що за зиму поїли все, але ні. ІІ до нового врожаю ще вистачить.

Зараз зроблю ДУО, Тай-ЧІ, поприсідаю, плюс вправи на стільці, - і відпочивати.

Таке життя

comments

стосовно буденного

2026-03-10T17:16:23Z

Знову стала крутитися голова, прямо зранку. Але після сніданку і після того, як в перший раз повісила сушитися білизну надворі, пішла гуляти.

Петрович працює, він на перервах влаштовує велсипедні покатушки. Я просто гуляю. Але сьогодні наодинці було лячно, тому запросила погуляти подружайку. Провели годинку, обговорюючи різні вправи для ніг і хребта. ( У неї два колінних суглоба вже металеві.)

День був сонячний, світло не вимикали, отже начебто просто весна.

Під вечір послухала Машовця, орки повзуть, як ті воші, повільно, але повзуть, навіть коли їх б'ють. Гади. Коли ж вони заморяться?

У Жука око краще, але завтра треба буде помазати маззю. Бо таки трохи запалення ще є. Хоча їсть краще, апетита більше.

Макс пішов в ніч полювати. Незважаючи на те, що вночі таки трошки мороз. Чи сподівається, що я його буду чакати біля дверей, щоб запустити. Вийду, звичайно, пару раз, подивлюся, якщо вирішить полювати всю ніч, то що ж тут поробиш.

Таке життя

comments