Архів

Уважаемые прохожие и те, кто таки зашел!

Хочу напомнить, что тех, кто
поддерживает войну, что Россия ведет в Украине,
я посылаю вслед за русским военным кораблем.

Остальным хочу напомнить, что:

Сказки и стишки в открытом доступе, но тырить их нельзя.
На повышенных тонах на страницах журнала не разговаривают.
Ненормативную лексику не употребляют.

зы. Я не доллар, чтобы нравиться всем.

 Ну, шо, малята?

Картопля таки почала виходити зі схованки, але "Моцарт" вирішив, що зачекає, поки жуки наїдяться, а вони, сволота, ніяк не наїдяться, та й сусіда потравив своїх, і вони, за звичко.ю, всі до мене полетіли.

Збираю вже котрий день. Їдять картоплю і помідорки, бо картоплі їм не вистачає. Як тільки картопля вся виткнеться, то буду оброблять актарою, бо немає сили вже ходити збирати цю наволоч по городу.

Стала витикатись кукурудза, кабачки ще сплять, разом з огірками. Ну, посіяла не так давно, зачекаю.

Потрошку роблю перестановку в кімнатах, викинули одне крісло і журнальний столик, стало трошки більше місця. Ну, буду продовжувати. Звільню місце в шафах, бо там багато всього такого, що не носиться роками, а висить чомусь. Про всяк випадок. Про який випадок, питається? Я ж окрім церкви та магазину і не ходжу нікуди. Більш за все інше зношую капці, спідню білизну, халати і носки. Все інше носиться від випадку до випадку.

Останній тиждень перед канікулами. На канікулах багато чого хочу зробити в своє задоволення. (як благополучно, бо війна, статися може всяке, готові до всього, але сподіваємось на краще)

Ну, подивимось, плани наполеонівські, а чи буде спроможність? Це питання. Буду намагатися здійснити маленькі свої літні мрії.

Троянди вирішила не купувати, буду дбати про тих, що вже є.

Життя триває. Купила пальму. Цекас. Гарна, що капець. Останнім часом купую те, що не цвіте, хоча вона таки цвіте, дуже дивним чином. Ну, треба буде дожити до цього, бо купила манюсіньку, тільки вилупилась з насіннячка.

В суботу піду на базар, може ще продають розсаду, так докуплю кілька помідорок, що жуки погризли. Заміню.

таке от життя.

 ну, шо, малята...

Картопля думає, чи вже можна виткнутися, чи ні, це у випадку, якщо вона там не сгнила за період похолодання. Петрович мене втішає, що, можливо, не все втрачено, щось да виповзе, нам повинно вистачити на зиму. А там буде видко.

Розарій потроху воскресає з мертвих, якісь паростки виходять на світ Божий.

Виткнулися нарешті і кріп з петрушкою, є надія, що будемо із зеленню, це важливо, бо Петрович їсть її оберемками. 

Редиска теж росте, але чи піде вона в ріст, чи в саму редиску - невідомо, бо день таки став набагато довший, ніж вона полюбляє.\\

Вже перший раз покосили траву, правда, не всюди, але якось стало приємніше. 

Посіяла квасолю в тепличці для підживлення грунту. Ну, подивимось, як вона там себе почуватиме.

Завтра збираюся придбавати розсаду помідорів і перцю, і, може, ще якихось квітів, бо зима принесла в цьому плані збитки.

Коти вже ночують здебільшого на віранді, але Філя для перевірки бігає туди-сюди, чи легко впускають і випускають. 

У Жука знову з оком були проблеми, три дні давала антибіотик, випав прямо з очного яблука стрижень з гнійника, саме око вкрилося плівкою, але не витікло. коротше, собака живий, але гавка вже не так, бо ж перехворів. 

До канікул три тижні, треба якось дотягнути, канікули потрібні, як повітря потопаючому..

 Кінець квітня, а холодрига, вночі до нуля. Тим не менш кріп виткнувся, а петрушка мовчить, якшо не виткнеться за тиждень, то прийдеться пересівать. 

Взагалі до війни першого травня всі вже бігали в футболках і було близько 25 градусів, спека. І так все літо. Один рік був дощовий, так земля так утрамбувалась дощами, що картоплю підгортати - проблема, не укопаєш, тому врожай був невеликий. 

Як буде цього року - сказати важко, може, краще, може гірше. Ясно одне: з цими постійними обстрілами погода теж нервує і не знає, що їй робити. Вчора, наприклад, йшов сніг. А позавчора - град.

Собакам напнула нашийники від кліщів, зняла одного з Юкіної шиї, тобто кліща, тепер треба дивитися, щоб Юкі не захворів. Кліща прийшлося розчавити. Крові напився, гад.

сама вирішила потренуватися сідати на підлогу і вставати з допомогою рук і без них. Що сказати. Жах. Без допомоги поки ніяк. Це як зі стрибками. Тіло забуло, як це взагалі робити. Дива.

Але треба натренуватися, щоб тіло пам'ятало, що воно таки тіло, а не дровеняка якась.

Картоплю на свій страх і ризик посадили ще в суботу. Вдень начебто теплоо, ну, відносно, десь близько 10-13 градусів. Вночі температура спускається до пари градусів. Отже, включили опалення. Бо в хаті стає холодно і вогко.

Гріє думка, що ще місяць з копійками - і канікули.

Купили корм рибкам, але додаткових рибок купити не вдалося, бо холодна зима з електрикою по парі годин на добу не дала шансу рибкам вижити у приміщенні магазину. Їх розбирали по домах, а зараз потихеньку вертають. Тому своїх гурамі я куплю трохи згодом, як подзвонять про їхню доставку.

Новий корм гранульований, але їдять його мої рибки залюбки, як і коти свіжий сухий фріскас.

Часник жовтіє, бо холодно. Порихлила землю вчора, а сьогодні вітер дуже сильний, та холодно, потикаться на двір немає ні бажання , ні сил.

Мені шкода людей, які проспали
Своє життя, так просто, без вагань.
Шкода і тих, що на шляху не знали
Любові, уникаючи страждань.

Вони не наливали вечорами
В прозору стопку воду вогняну
Щоб утопити тугу з ворогами,
Що споминами звуться. На труну

Незнаного гострішого за крицю
Людського щастя вони клали квіт
Байдужості, стискаючи синицю
В долонях, в небі журавля політ

Не бачучи. І під ярмом дійшовши
До місця, де немає ні бажань,
Ні золота, ні розкошів…на довше
Не можуть розраховувати. Дань

За пустку в серці заплатити нічим.
Немає навіть слова, чи кількох…
Є тільки жах, що все це буде вічно.
У темряві, де не присутній Бог.

Христос Воскрес!

Людей до церкви приходило дуже багато, можна сказати, навіть, як ніколи багато. Допомоги нашим хлопцям зібрали немало. Що тішить.

Рулька пішла на холодець, той вийшов чудовим, як і запечений ошийок.

Вперше в цьому році ми залишились весною без картоплі на поїсти, бо якась частина підгнила, а кілька мішечків роздали дітям, ну, то таке, будемо чистити мілку, що відбиралась для собачої каши. На посів виписала новий сорт Прада, думаю купити ще відро якоїсь іншої, щоб змінити сорти.

Дощить. Я люблю дощ. Коли в хаті тепло, а за вікном лопотить тихенько.

Таке життя.

любіть його ніжно

 знову знайшла біля паркану нору.
(а за парканом - канава, яка раніше була для відтоку барди з спиртзаводу, коли він був ще живий, зараз там живуть чорні гадюки, їжаки, лиси і щури)
хз, хто її вирив, вона веде в канаву, розміром більше ніж мій кулак. я маю на увазі вхід в нору, канава значно більше)

от і що це, питається?

 Забула, як ставити cut тут. Колись, у живому журналі пам'ятала, а зараз забула зовсім. Десь пару тижнів тому наче згадала, а зараз забула знову, треба десь записувати.

Хто б мене пожалів, та написав у коментах, як це робиться.

як кажуть, пліз,пліз!